Нейросенсорна туговухість у дитини: що робити батькам?
Доброго вечора.
Наша донечка, якій виповнилося 10 років, зіштовхнулася з серйозним викликом, що стосується її слуху. Після ретельного обстеження лікарями було встановлено діагноз: нейросенсорна туговухість 1-2 ступеня. Це означає, що її слух значно знижений, і вона погано чує звуки навколишнього світу. Ми дуже стурбовані цим і шукаємо найкращі шляхи допомоги нашій дитині.
Нейросенсорна туговухість – це стан, за якого пошкоджуються внутрішнє вухо (равлик) або слуховий нерв, що відповідає за передачу звукових сигналів до мозку. На відміну від кондуктивної туговухості, де є перешкоди на шляху звуку до внутрішнього вуха, нейросенсорна форма часто є незворотною і потребує комплексного підходу до корекції. Ступені туговухості визначаються за аудіометричними показниками – наскільки високі частоти та наскільки тихі звуки дитина здатна сприймати. 1-2 ступінь свідчить про помірне зниження слуху, але навіть при таких показниках дитина може відчувати значні труднощі у повсякденному житті.
Для 10-річної дитини це може мати серйозні наслідки. По-перше, це впливає на мовленнєвий розвиток. Якщо дитина погано чує мову, їй важче засвоювати нові слова, формувати правильні звуки, розуміти складні речення та висловлювати свої думки. Це може призвести до відставання у мовленні від однолітків, труднощів у спілкуванні та соціальній адаптації. Наприклад, на уроці дитина може не розчути слова вчителя, пропустити важливу інформацію, що негативно позначиться на успішності. У повсякденному житті вона може не чути дзвінок у двері, телефонні дзвінки, попереджувальні сигнали.
По-друге, це впливає на психоемоційний стан. Постійне напруження, намагання вловити слова, відчуття нерозуміння можуть викликати стрес, невпевненість у собі, роздратування, а іноді й замкнутість. Дитина може уникати ситуацій, де їй потрібно багато слухати, відчувати себе «іншою» порівняно з однолітками.
Зважаючи на діагноз, ми розуміємо, що потрібен комплексний підхід. Зараз ми шукаємо кваліфіковану допомогу та поради від фахівців.
Що б ви могли порадити в такій ситуації? Які першочергові кроки ми маємо зробити? Чи є ефективні методи корекції для нейросенсорної туговухості 1-2 ступеня у дітей такого віку? Чи варто розглядати слухові апарати? Якщо так, то на що звернути увагу при виборі? Які є програми реабілітації або спеціальні методики розвитку мовлення та слуху, які можуть допомогти нашій дитині? Можливо, є якісь освітні заклади або центри, які спеціалізуються на роботі з дітьми з порушеннями слуху? Будемо вдячні за будь-які рекомендації, досвід інших батьків або поради від фахівців. Наша головна мета – забезпечити донечці максимально повноцінне життя та розвиток, незважаючи на цей виклик.
Об авторе
